Про митця Віталія Боклащука ми вже розповідали, знайомлячи з його незвичними та захопливими картинами. Та нині хочемо розповісти вам, дорогі читачі, про нашого краянина як про письменника і сценариста, за твором якого вже зняли професійний трейлер – коротку розповідь про роман «Мед цвіту папороті». На черзі зйомка фільму. «Краю» вдалося поспілкуватися з митцем і розпитати про найголовніше. Цікаво? Тоді рушайте з нами у світ літератури та кіно
– Як сталося так, що з художника Ви перетворилися у письменника, а згодом і в сценариста?
– Цю історію я почав писати давно, а згодом намалював ілюстрації до свого творіння. Та вже через деякий час зрозумів, що треба діяти глобальніше, не зупиняючись лише на живописі. Потрібно краще вивчати і письмо, і кінематограф. Адже, на мою думку, кінострічка, – це така собі комплексна творчість, яка включає в себе картини, музику, найкраще передає атмосферу, а ще дає глядачеві потрібний об’єм інформації.
– До написання книги треба докласти титанічних зусиль. Хто допомагав у цьому?
– Справді, створення книги – довгий і болючий шлях. Спершу я був дилетантом, намагався писати сам, без будь-якого досвіду. Переписував свій роман безліч разів. Та все ж потім почав питати думки в знайомих, вони мені давали «зворотний зв’язок», який був не дуже приємним –розповідали про письменників, із якими в мене схожий стиль написання текстів. Так я «познайомився» з Любком Дерешем. Прочитав його книги, згодом самотужки з ним зв’язався і почав відвідувати його авторські курси. Далі Любко порадив мені тих, у кого ще можу повчитися, і дав мені контакт до свого вчителя Володимира Рафєєнка. Я пішов і до нього на курси, згодом отримавши від наставника конструктивну критику свого роману. Чесно кажучи, мені ніколи не було так соромно, як тоді. Стало зрозуміло, що треба ще працювати і працювати. Наразі набуваю досвіду на курсі під назвою «Риба», який також веде Любко Дереш. Вчуся правильно вибудовувати роман, писати сценарій, робити так, щоб це дійсно була потужна книжка. Тепер відбувається шостий перепис мого твору.
– Як знімали трейлер, який стає популярним у мережі Інтернет?
– Мені допоміг мій однокурсник Дмитро Кисельов. Ми з ним віддавна пробували себе у відеозйомці – я подавав ідеї, а він втілював їх у кадрі. У грудні 2016-го, прийшовши з роботи, вирішив написати сценарій. Він дався мені на диво легко й надто сподобалася кінцівка. Надіслав Дмитрові, і він одразу дав добро на початок зйомки. Спершу кожна сцена розписувалася посекундно, далі почався пошук акторки, локацій тощо. Коли вся ця робота була виконана, ми приступили до запису музики та голосу. Адже із самого початку я знав, що цей відеокліп повинен бути з музикою, зі звуками живої присутності, щоби голос вів глядача. Якби цього голосу не було, люди би просто не зрозуміли, про що йде мова в цьому кліпі. Ще мені поталанило познайомитися з басистом гурту «Atomic Simao» Максимом Гавриленком. Це крутий український гурт. Вони випускають свої пісні на вінілових платівках за кордоном, записані відомими лейблами. Загалом у цьому відеокліпі вкладено зусилля багатьох людей.
– Чи вийде в світ повнометражний фільм «Мед цвіту папороті»?
– Наразі у нас вийшов трейлер, щоб зацікавити фільмом більше людей, познайомити їх з атмосферою роману. Подумую над тим, чи буде це повнометражна стрічка, чи все-таки авторський «короткий метр». Планую написати сценарій до короткометражки.
– Аудіокнига «Мед цвіту папороті» вже давно шириться Інтернетом, а чи побачить світ паперовий варіант книги, яку люди зможуть потримати у руках?
– Насправді, ця аудіокнига здається мені таким жахом, я мушу її видалити (
сміється). Слухаю і червонію від почутого. Паперова книга обов’язково буде, наразі завершую письменницький курс, і саме він стане моїм ключем до написання серйозної, грамотної книги. Щоб там не було чогось такого, з чого можна посміятися, щоб відчувалося, що тримаєш у руках серйозну річ. Щоб речі були вартісними, потрібно довго терпіти, витримувати критику й перебудовуватися.
– Де черпав натхнення для роману?
– Незважаючи на те, що живу в Києві, всі локації у моєму творі саме з Городенки. Багато місць і атмосфера рідного міста поєднані тут, кожен городенківець упізнає, про яку місцину йде мова, буде дуже цікаво. Те, що відбувається в трейлері, повністю не передає написане. Раніше на Котиківці в баклабораторії було складське приміщення – саме звідти й бере початок «Мед цвіту папороті». Самого приміщення вже давно немає, але я ще встиг там побувати, зберіг і фото звідти. Також читачі впізнають і Городенківську автостанцію, і «Червону», й дорогу на Глушків тощо. Можливо, вдасться і туризм у місті заодно підняти (
сміється). Де ми виросли, звідти починаються зародки всього, що маємо.
– Звідки саме така назва?
– Обережно (
сміється)! На закинутому хімічному складі дівчина знаходить незвичний ящик ще з радянських часів, у якому серед кількох інших речей був і рідкий мед цвіту папороті. Дівчина випила ту рідину й отримала здатність мандрувати поміж інших світів, звідки не змогла знайти виходу. І ось на склад потрапила друга жертва цікавості, яка тримає в руках той самий ящик. Чи допоможе вона загубленці все ж повернутися до нашого світу?
Спілкувалася
Любов ЛЕВІНСЬКА.
