Нещодавно інтернет-мережу заполонила інформація про коломиянина Михайла Павлюка, який став чемпіоном Європи з бодібілдингу. Та мало хто знає, що родом «коломиянин» Михайло з Городенківщини. Ми розпитали нашого земляка про життя та здобутки у його улюбленому занятті. Тож якщо Вам цікаво – гайда з нами
– Михайле, розкажіть про себе, звідки Ви родом?
– Народився я у Дубках , де і навчався у школі. Після дев’ятого класу вступив до Коломийського медичного коледжу. Вже більше десяти років живу в Коломиї. Був час, коли працював у аптеці, але потім знайшов себе саме у спорті. Можна сказати, вдало поєднав спорт і медицину.
– За яких обставин і коли почали займатися бодібілдингом?
– До нього я прийшов не відразу. Спочатку займався пауерліфтингом, став кандидатом у майстри спорту. А після одруження почав активно займатися бодібілдингом.
– Розкажіть читачам про цей вид спорту. У чому полягає його суть?
– Бодібілдинг – це складна дисципліна, яка вимагає повної віддачі, неабиякої цілеспрямованості, підтримки, мотивації та чималих фінансових вкладень. Ледь не щодня потрібно тренуватися, стежити за раціоном і тримати себе в гарній формі, щоб усі старання і результати не були марними.
Із найріднішими після перемоги.
– Чи багато зусиль і часу витратили, щоби прийти до такої форми і досягти високих результатів?
– Спочатку виграв усе, що можна було виграти в Україні, став майстром спорту. А вже цьогоріч вирішив іти далі. І завдяки спільним зусиллям та підтримці коханої дружини, близьких і друзів таки став переможцем чемпіонату Європи з бодібілдингу. Скажу більше, в цьому виді спорту моя дружина є моїм талісманом, вона завжди свято вірить у мою перемогу. Розумію та знаю, що разом ми сила, саме наша любов і повага є невичерпним ресурсом у здобутті нових висот і кращих результатів.
– Чи очікували такого фіналу, прямуючи на ці змагання?
– Чи очікував я стати переможцем?Із такою сильною вірою і підтримкою просто не міг не стати чемпіоном. Для мене спорт – це дисципліна, мотивація, а ще здоров'я, спрямуваня на вдосконалення людини шляхом покращення її фізичних можливостей та інтелектуальних здібностей, на особистісний розвиток за рахунок гарту психоемоційного стану.
– Звідки довідалися про ці змагання європейського рівня? Чи жорсткі були вимоги до учасників?
– Про чемпіонат Європи дізнався у федерації бодібілдингу України. Пройшов спеціальний відбір, який відбувався у Києві, та потрапив до збірної України. Щодо вимог – найголовніше було, мабуть, виграти. Для федерації важливо, щоб форма атлета була пропорційною, якісною та за стандартами IFBB (Міжнародної федерації бодібілдингу ).
– Як поводили себе конкуренти?
– На змаганнях такого рівня конкуренція завжди жорстка, подекуди нерви натягнуті, немов струни. Кожен хоче перемогти, тому викладається на максимум.
– Який Ваш девіз?
– Я завжди йду по життю з гаслом: "Найсильніший той, хто володіє собою!" (Сенека) Найважливіше – перемогти себе, свої сумніви та страхи, а як трофей приходить бажана нагорода.
– Чи потрібні якісь спеціальні дієти, щоб досягти таких форм і привести своє тіло до показників бодібілдера?
– Для більшості людей струнка гарна фігура – це мрія. Тому, щоб досягнути її, вони випробовують сумнівні дієти. Але щоб досягти потрібного результату, потрібно лише довіритися професіоналу та вперто і наполегливо працювати над собою.
– Чим займаєтеся поза бодібілдингом? Які маєте хобі?
– Ніколи не зупиняюся на досягнутому, завжди навчаюся чомусь новому. Проходжу різні навчальні тренінги, особливо мене цікавить медицина. Щодня поєдную спорт і медицину в побуті. Проводжу тренування, допомагаю людям досягнути ідеалу та привести своє тіло до ладу. Приємно спостерігати, коли твоя праця не є марною, і в твоїх підопічних після тренувань є результати, а ще приємніше, коли відступають геть їхні захворювання. Люблю свою роботу. Намагаюся щодня популяризувати спорт і здоровий спосіб життя.
– Що побажаєте читачам?
– Людям бажаю прислухатися до свого тіла. Адже воно щоразу надсилає нам сигнали, які не варто ігнорувати. Для мене здоровий спосіб життя – це розумне використання свого життєвого потенціалу.
А ще, до слова, хочу подякувати своїм батькам, без них у мене б не вийшло нічого. Думаю, мій батько десь там на небесах пишається мною, і тим, що я виправдав його сподівання .
Спілкувалася
Любов ЛЕВІНСЬКА.