Мудра слава Городенки

0
380

Хоч наш район змен­шується й занепадає, та, спо­діваємося, цілком за­бу­тим не стане, адже по­дарував світові над­зви­чайно талановитих особис­тостей. 18 липня минає 35 років, як відійшов у вічність один із визначних уроджен­ців нашого міста – всесвіт­ньо відомий шахіст Соло­мон Флор. Із цієї нагоди, а також відзначення 20 лип­ня Міжнародного дня ша­хів, публікуємо матеріал,  підготовлений на основі архіву дружини гросмейс­тера Тетяни Флор

Соломон Флор наро­дився 21 листопада 1908 року в Городенці. Його дитинство було важким. У роки Першої світової війни багатодітна сім’я Флора змушена була поневіря­тися. Згодом вона опини­лася в моравському місті Ліпнік. Упродовж двох ро­ків померли мати й бать­ко. Із восьми дітей живими залишилися де­ся­ти­річний Соломон і йо­го старший брат Мо­зіс, які деякий час мешкали в дитячому при­тул­ку. Відтак Са­ло вихо­вувався в од­ній сім’ї в місті Лі­томириця. По закін­ченні гімназії в 1924 році переї­хав до Пра­ги, де працював на паперовій фабриці. Тут юнак відвідує ша­ховий клуб. «У цей час шахи ово­лоділи мною цілком», — зга­дував С. Флор. Перші згадки про його успіхи з’являються в 1925  –  26 pp. на сторінках журналу   «Че­хос­ло­вацькі шахи».

В одному із тур­нірів з’їзду Чехосло­вацького шахматного союзу, що відбувся 1925 р. в Бра­тіславі, С. Флор посів 4-е міс­це. Через два роки він став призером тра­­ди­цій­ного Меморіалу Вац­лава Каутського, в яко­му грали найсильніші ша­хісти краї­ни: Громадка, Опоген­сь­кий та ін. В нас­тупні роки Флор тричі пере­магає в цьому Меморіалі, стає од­ним із провідних шахістів Чехословаччини, бере участь у міжнародних тур­нірах і матчах.

На початку 30-х років С. Флор вважається од­ним із майбутніх кандида­тів на боротьбу за світову корону. Наприкінці 1939 року мав відбутися його матч із чем­піоном світу, яким у ре­зультаті перекон­ливої пе­ремоги над гол­ланд­цем Максом Ейве знову став Олександр Альо­хін. Кон­грес Міжна­род­ної ша­хової федерації претен­дентом на світову корону назвав Сало Фло­ра. І не випад­ково. Горо­денків­ський ша­хіст з 1929 року завоював 24 призові місця в на­ціональ­них і міжна­род­них турнірах, пе­реміг у ряді матчів і лише два – з М. Ейве та  М. Бот­винником – звів у нічию. Крім того, успішно виступив на п’яти турнірах націй (так нази­валися тоді всесвітні олім­піади), грав з усіма чем­піонами світу, крім В. Стей­ніца, в найбільших шахових змаганнях зали­шав позаду себе й Олек­сандра Альо­хіна, Емануїла Ласкера і Хосе-Рауля Ка­па­бланку.

На жаль, матч  О.  Альо­хін – С. Флор не відбувся. Після окупації Чехословач­чини німецько-фашист­ськими військами  відомий шахіст змушений був емі­гру­вати й поневі­рятися різними країнами Європи.

Початок Другої світової війни застав його в Лон­доні. Наприкінці 1940 року переї­хав на постійне місце про­жи­вання до Москви, де одружився, прийняв ра­дянське громадянство. Та в роки війни шахів він не покидає. В першому воєн­ному чемпіонаті СРСР у 1944 році посів 4-е місце. Згодом у Міжнародному турнірі в Стокгольмі посів 6 – 9 місця; а в турнірі претендентів за світову першість у Будапешті роз­ділив 8 – 10 місця із Сабо й Лілінталем. Надалі С. Флор вже не брав участі в бо­ротьбі за звання чемпіо­на світу.

Із 1928 року, тобто з часу досягнення майс­тер­ського рів­ня, по 1967 рік Сало Флор зіграв понад 1300 тур­нірних і матчевих партій. Це більше, як зіграв ко­жен з чемпіонів сві­ту – Е. Лас­­­кер, Х.-Р. Ка­паблан­ка, О. Альо­хін, М. Бо­т­­вин­ник.

Відомий шахіст до ос­таннього дня життя не зра­див своєму захоплен­ню. Він ніколи не полишав і свого другого покликання – жур­налістики. Його статті й репортажі публікувалися в газетах і журналах різних країн. “Гросмейстер ша­хової журналістики” – так нерідко називали Флора. Перу Флора належать кни­ги про різні відомі матчі та про XII шахову Олімпіаду в Москві, що вийшла англій­ською, німецькою і фран­цузькою мовами.

Як талановитий лек­тор, вільно володіючи кіль­кома мовами, він користу­вався великою популяр­ністю не лише в СРСР, а й в Австрії, НДР, Швеції, Гол­ландії та інших країнах.

Об’єктивність, чесність і справедливість Флора робили його одним із най­авто­ритетніших шахових арбітрів. Він був головним суддею всесвітньої Олім­піади у Варні, багатьох матчів-претендентів, інших змагань і востаннє – голов­ним арбітром 50-го чем­піонату СРСР навесні 1983 року. Ні одного про­тесту або скарги на його рішення не надходило.

Помер Соломон Флор 18 липня 1983 року. Він вніс значний вклад у ша­хову культуру, досягнув над­зви­чайно високого рів­ня майстерності, впли­нувши на розвиток і попу­ляризацію цієї гри. Таким він залишився в шаховій історії.

Не встиг лише доїхати до рідної Городенки, де на його честь створено шахо­вий клуб. Уже 35 років у ньому відбуваються ра­йонні й міські змагання, шкільні олімпіади на кубок його імені. Клуб став між­регіональним, на­лі­чує біля ста своїх чле­нів не тільки нашого, а й Снятинського, За­ліщицького, Кіц­ман­­сько­го та Бор­щів­сь­ко­го райо­нів. При клу­бі діє шахова школа. В почесній книзі ша­хового клубу кандидат у майстри спорту Ва­силь Іленяк із Рож­нятова напи­сав: “Я грав в шахи в сімох країнах світу, але кра­щої зуст­річі, ніж у Го­ро­денці, не було”.

Дружина С. Флора Тетяна Петрівна на презентації шахового клубу 22 листопада 1986 року записала в книзі пам’яті такі сло­ва: “Висловлюю на­дію, що меморіали на честь мого чоловіка послужать справі при­­­єд­нання до древ­ніх і мудрих шахів ще більше молоді, адже їй належить примно­жувати славу й честь Ва­шого чу­дового краю”.

Пророчі слова Те­тя­ни Флор здійсню­ються. Си­лами ша­хового клубу й участі в ньому молоді за 35 років проведено сотні ко­ман­дних, індивідуальних, ра­йон­них і міжрайонних тур­нірів. Окремою сто­рін­кою в клубі проходять що­річні турніри пам’яті про­відника нації Степана Бан­дери. З ме­тою популя­ри­зації шахів у районі ство­рено філії ша­хо­вого клубу  ім. С. Флора в Чер­нятині, Рашкові, Поточищі.

Нині шаховий клуб го­тує­ться до відзначення 110-ї річниці від дня народ­ження С. Флора. В числі заходів – проведення Ме­моріалу спільно з чесь­кими друзями-шахістами; відкриття пам’ятної Дошки на приміщенні клубу. (Зау­важу, що С. Флор наро­дився в будинку на ниніш­ній вул. Ринковій навпроти школи №2, квартал якої знищено. Батько був бан­кіром).

Та виникли дві проб­леми. По-перше, не гоже запрошувати гостей до підвалу (такий клуб імені гросместера світового рів­ня заслужив кращого, про­сторішого й світлішого при­міщення). По-друге, проб­лема з фі­нан­сами. Клуб існує винят­ково на гро­мадських за­садах, і доб­ровільних вне­сків не виста­чить.

Насамкінець зауважу, що приміщення клубу із занедбаного підвалу зраз­ково облаштовано силами самих шахістів, і на нині він є одним із найкращих се­ред сільськогосподар­сь­ких районів України.

Михайло ВОРОНИЙ.

Тут може бути ваша реклама

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я