На вістрі надання хірургічної допомоги

0
197

Не таємниця, що багато медиків знаходять тисячу причин, щоб лише не йти в гарячі точки. А фельдшер Тишківської сільської амбулаторії Сергій Чернишов майже півроку служить в АТО. Спочатку практикував у військово-медичному центрі Західного регіону на базі Яворівського полігону. Там розгорнули операційні, відбули спецпідготовку, злагодження у складі мобільних хірургічних бригад. Опісля прибули на Донбас.

Тепер надають першу невідкладну допомогу пораненим бійцям, евакуюють їх до найближчих районних лікарень

— На передовій зов­сім інші цінності життя, — розповідає Сергій Чер­нишов. — Пишаюся муж­­ністю бійців, ро­зу­мію, що моє місце там, де найбільше потрібен. Зараз у складі 66-го Львів­ського мобільного госпіталю, у бригаді хі­рургів. Так зване пере­мир’я до­дає роботи. Ми його фак­тично не відчу­ваємо через постійний наплив по­ранених із Піс­ків, інших населених пунктів До­неччини. Що­дня наші медики надають невід­кладну допомогу, опе­рують бійців із важки­ми пораненнями і доправ­ляють до лікувальних закладів.

Медперсонал госпі­талю — це висококва­ліфіковані спеціалісти, які виступають єдиною ко­мандою з військовими медиками, допомагають і консультують одні одних. І це при тому, що в умо­вах бойових дій вико­ристовують найпростішу апаратуру. Все тримається на досвіді. Мобільний госпіталь — це не тільки окрема військова частина, а й повноцінний авто­номний медзаклад зі всі­ма необхідними служ­бами — від лабораторій до кабінетів із вузькою спеціалізацією. Звертаю­ться за допомогою навіть міс­цеві мешканці, хоч спо­чатку ставилися з деякою пересторогою. Дово­ди­лося надавати до­по­могу й сепаратистам. Про­опе­рували полонених із вог­непальним поранен­ням стегнової кістки, іншим надали всебічну медичну допомогу. Їх потім об­мі­няли на україн­ських воя­ків. Так робить­ся в усьо­му цивілізова­ному світі.

Мобільний госпіталь повністю забезпечений кадрами. Лікарі з першою та вищою фаховими кате­горіями, навіть кандидати наук. Усі добровольці, вмотивовані. Звикли до чіткого графіка роботи й оперативності.

— Якщо в цивільних закладах чет­веро травмо­ваних од­ночасно — вже катас­трофа, то тут хірурги оперують і до сорока важкопоранених одно­часно, — констатує наш краянин. — Буває, що добу з операційної не виходжу. Спочатку було важкувато, але виробили систему, жодна ланка надання допомоги не від­стає. Медики Дніпро­петровської обласної лі­кар­ні імені Мечникова, куди опісля скеровуємо оперованих, підтвердили високий рівень надання допомоги.

Транспортування та­кож налагоджене. Львів­ські умільці на базі ЛАЗ «Лайнер-9» обладнали спецавтомобіль для одно­часного перевезення два­д­цяти лежачих хворих середньої важкості. В ньому є лавки-транс­формери вздовж салону, які за потреби  піднімають для збільшення проходу або опускають для додат­ко­вих місць. Це така на­пів­висяча конструкція. Його назвали «ева­ко­бусом», бо на додаткових кронштейнах є польові ноші під кутом, щоб по­ранений не впав. За пот­ре­би в салоні можна про­водити й реанімаційні заходи. Віднедавна зав­дяки волонтерам маємо й три реанімобілі для важ­копоранених із пристроя­ми для штучної вентиляції легень. Автомобілі до роботи готові цілодобово. За потреби до послуг медиків є гелікоптери. Це дозволило врятувати жит­тя сотням бійців. Щиро вдячний також городен­ків­цям, що повсякчас долучаються допомогою. Нещодавно мій одно­селець Микола Дражук посприяв із ампульними сумками, потрібними са­ні­тарам на передовій. Це такий контейнер для збе­рігання медикаментів.

Коли приїздять волон­тери, то дивуються спо­кою бійців. Ті виважено збирають амуніцію перед ротацією на блокпост, розкладають по кишенях усе необхідне для першої невідкладної допомоги. Трапляє­ться, раптом ма­сив­ний артобстріл. Усі ховаються, бо страшно. А молодь щось у телефон заглядає, фільм про лю­бов диви­ться… Жарту­ють, і стар­шим упевне­ності додають. Спостері­гаєш за ними, і хочеш-не хочеш, — ві­риш, що ми перемо­жемо! Приїздять поранені, чи легші, чи важкі, а зі зціп­леними зубами пере­но­сять біль. Невимогливі, говорять про побратимів на передовій, щоб швид­ше в стрій повернутися. Такі хлопці заслуговують на пошану! Воістину, тут, на Сході, — цвіт України зібрався!

Людмила СТРАЖНИК

Тут може бути ваша реклама

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я