Рідна мова – українська, але й шведська не чужа

0
302

 

Ми поспілкувалися з пані Оксаною, тому насо­лоджуйтесь і по­спі­шай­те вивчати швед­­ську.

– Розкажіть про себе, де навчалися?

– Родом я з Городенки. Нав­чалася спершу в гімназії ім. Ан­тона Крушельницького, зго­дом в Інституті філології Київсь­ко­го університету. В 2009 році всту­пила на спеціальність “ан­глійсь­ка мова, література та пе­рек­лад”, а в 2015 році закінчи­ла магістратуру за цією ж спеці­аль­ністю.

– Як відбулося знайом­ство зі шведською мовою?

– Мені завше подобалося вивчати іноземні мови. В гімназії мала нагоду вивчати англійську, ні­мецьку та латинську й дуже вдяч­на моїм учителям Надії  Блаж­ків, Марії Патиці, Наталії  Карчі, Олені Слюсар та Світлані Павчак за те, що прищепили лю­бов до вивчення мов. Вступив­ши на англійську філологію до Київ­ського універси­тету, я й гадки не мала, що матиму змогу вивча­ти ще й таку рідкісну скандинав­ську мову. На той мо­мент я не була зна­йомою зі шведською, тому для мене це стало справж­ньою несподіван­кою. Однак уже з пер­ших занять її милозвучність припала мені до душі. Не знаючи, чи коли-небудь використовува­тиму шведську на практиці, я із задоволенням від­відувала ці заняття.

– Чому вирішили пов’язати з нею життя?

– Як я вже зазначила, мені ця мова дуже подобається. До того ж вона є дуже перспек­тивною в Україні в наш час. Якщо фахівців англійської, німецької чи фран­цузької достатньо, то скандинавіс­тика лише починає розвиватися. Зважаючи на те, що економічні відносини між Украї­ною і Шве­цією стають дедалі тіснішими й від­кривається деда­лі більше швед­ських під­при­ємств у Києві й інших містах нашої держави, інтерес до її вивчення зростає.

– Де працюєте?

– Наразі працюю асистентом кафедри германської філології та перекладу в Інституті філології КНУ, викладаю шведську мову й низку практичних і теоретичних курсів для філологів, які вивчають шведську як рідну. Так би мовити, залишилася у стінах рідного інституту. Тут я опанувала сканди­нав­ську мову, тут багато для себе почерпнула й тут із задоволен­ням працюю. Рада, що свого часу отримала таку можливість.

Стажування у Швеції неабияк сприяє навчанню.

– Розкажіть про шведську наукову конференцію, на якій Ви нещодавно побували.

– Швеція – це країна, яка пишається своєю культурою та своїми досягненнями у найрізно­маніт­ніших галузях. Тому шведи відчувають надзвичайну гордість, що, незважаючи на порівняно невелику кількість носіїв їхньої мови у світі, чи на той факт, що з усіма ними можна легко порозу­мітися англійською, шведську активно вивчають у багатьох країнах, у тому числі й в Україні. Організація “Шведський інститут” (Svenskainstitutet) працює над тим, щоб поширювати шведську культуру й мову за кордоном. Саме вони організовують курси підвищення кваліфікації та про­во­дять різноманітні конферен­ції, у яких беруть участь викладачі з різних країн світу. Наші студенти теж мають можливості з’їздити до Швеції, повчитися там на літніх курсах чи під час семестру.

Підтримка Шведського інсти­ту­ту всебічна. Так, у липні 2017 року мені випала нагода покра­щити навички викладання швед­ської та перейняти досвід у колег на курсах для викладачів у Вищій народній школі Більстрьомска (Billstromskafolkhogskolan) на острові Шьорн (Tjorn) неподалік міста Гетеборг. Курси тривали всього 10 днів, але програма була дуже інтенсивною – ми відвідували заняття і в суботу, і в неділю. Це був надзвичайний досвід, неймовірна можливість зануритися у чудову культуру. Незважаючи на щільний графік, відвідування занять приносило одне задоволення. Для себе відкрила абсолютно інший підхід до викладання, інший погляд на систему оцінювання, що дало змогу переоцінити, зважити всі переваги й недоліки системи вищої освіти в Україні. Оскільки на цих курсах були колеги з абсолютно різних країн світу – Німеччини, Франції, Фінляндії, Нідерландів, Китаю, Польщі Росії, Білорусі та багатьох інших – удалося поспілкуватися з багатьма і довідатися чимало нового про методи й матеріали викладання, які використують у цих країнах.

А торік у серпні я також мала можливість взяти участь у міжна­родній конференції, присвяченій питанням викладання швед­ської мови за кордоном. Конфе­ренція тривала 3 дні й відбу­валася у містечку Окерсберга за кілька кілометрів від Сток­голь­ма. Сюди приїхало чимало швед­ських лекторів та діячів культури, а також 65 викладачів шведської мови з усього світу. З цих 65-ти учасників, двадцятеро виступили з власними доповідями. Я теж робила презентацію про ви­кладання шведської мови в Україні, в основному акцентувала увагу на викладанні саме в нашо­му Інституті філології.

– Що Вас там найбільше вразило?

– Емоції навіть складно пе­ре­дати. Всі доповіді були над­зви­чайно змістовними й ціка­вими. Навіть важко було уявити, що всього за три дні можна стільки для себе почерпнути. Але що найбільше вражає, так це на­скільки відкритими й добро­зич­ливими є шведи по відно­шенню до тих, хто цікавиться шведською мовою і культурою в різних куточ­ках світу. Всі про­понують свою під­тримку й допо­могу. Цей досвід не завершився трьома днями. За­вдяки чис­ленним контактам, яки­ми вда­лося обмінятися, наше спілку­ван­ня триває і донині. Коли в грудні поїхала зі студентами на тижневий навчальний візит до Стокгольма й зустріла деяких організаторів конференції, то була приємно здивована, що вони підійшли, обійняли й при­вітали як старого друга. Відчуття просто неймовірні. Я їхала до Швеції, бо захоплююся культу­рою, мовою, менталітетом, а мене зустріли із захопленням самі шведи. Почула дуже багато від них компліментів, що в Україні можна опанувати шведську на такому високому рівні. Адже навіть у Швеції наразі проблема мови звучить дуже гостро. Велика кількість іммігран­тів мешкають у Швеції уже багато років, відві­дують мовні курси й не можуть вивчити шведську на належному рівні, що перешкод­жає їм цілко­вито інкорпоруватися у шведське суспільство.

– Чи не страшно було висту­пати перед іноземною аудито­рією в чужій країні?

–    Насправді дуже страшно. Коли я туди їхала, думала, що учасники конференції будуть ділитися на невеликі секції. Виступати перед невеликою кількістю людей завжди легше. Але цього не сталося. І коли до­велося виступати перед ауди­торією із вісімдесятьма учас­никами, багато з яких здобули наукові ступені у Великій Британії чи Німеччині та вже мали чимало років досвіду за плечима, то розхвилювалася. Дякувати Богу, вдалося опанувати себе в остан­ній момент.

– Чи не важко працювати зі студентами? Як вони сприй­мають шведську мову?

–  Насправді я завжди дума­ла, що буде набагато складніше. На відміну від моєї групи, в якій шведську мову викладали як додатковий предмет, тепер мої студенти свідомо обирають швед­ську мову як фахову спе­ціальність і приходять із бажан­ням вивчити саме її. Шведська належить до германської групи мов і можна знайти багато схо­жих рис з ан­глійською та ні­мецькою. Оскіль­ки всі мої сту­денти вивчали ан­глійську, а дехто навіть німецьку в школі, та скла­ли ЗНО з іно­земної мови на високий бал, то їм, звичайно ж, набагато легше починати вив­чати шведську. Най­важче звик­нути, напевне, до вимови, яка суттєво відрізняє­ться. Але мова звучить настільки мелодійно, що всім дуже по­добається вико­нувати фонетичні вправи, і значні успіхи студентів мож­на простежити вже після першого року навчання.

– Чи схожа шведська з ук­раїн­ською?

– Так, наприклад: “lakare” – “лікар”, “papper”  – “па­пір”, “skra­pa” – “шкрябати”, “staket” – (діа­лект.) “штахета” (дерев’яна ого­ро­жа) тощо. До речі, дослід­ження показують, що в україн­ській мові деякі слова запо­зичені саме з давньосканди­навської мови. Так, слово “поми­нати” походить від слова “pamin­na”, що в сучасній шведській має значення “па­м’ятати, нагаду­вати”. А в давньо­шведській воно мало таке ж значення, як і в сучасній україн­ській мові – “від­да­вати шану на згадку про когось”.

– Які плани на майбутнє?

– Продовжувати розвиватися у цій галузі, адже завжди є куди рости. Починаю задумуватися над написанням дисертації і здобуття кандидатського сту­пеня. Поки роблю лише невеликі кроки в цьому напрямі – беру участь в українських та між­народних конференціях, публі­кую статті.

Найкраще вдома – разом із мамою.

– Що побажаєте рідним горо­денківцям?

– Нехай чита­чі займаються тим, що їм подо­бає­ться, завжди працюють над собою і розви­ваються. І навіть якщо інші кажуть, що ви зай­маєтеся чимось непот­рібним чи неваж­ливим, продов­жуйте ро­би­ти те, що вважаєте за потрібне. Мені теж у свій час ставили багато запитань “Та на­віщо тобі та шведська?” або “Що ти будеш з нею робити?” Я тоді й справді не знала, що я буду з нею робити й вивчала її просто для власного задоволення. Так скла­лося, що цей досвід для мене став ключовим.

Спілкувалася Любов ЛЕВІНСЬКА.

 

 

 

 

Тут може бути ваша реклама

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я