Весь світ не втомлюється стверджувати, що українки найкрасивіші, а вони щоразу підкріплюють це твердження все новими й новими здобутками. Сьогодні розкажемо вам, дорогі читачі, про юну нашу краянку родом із Вільховець, модель Ірину Буряк, яка увійшла до п’ятірки найкращих красунь Європи на французькому модельному конкурсі
– Ірино, розкажи, як потрапила з покутського села до далекої столиці Франції?
– Спочатку мої батьки поїхали до Парижа на заробітки, а я рік жила в бабусі в Чернелиці. А вже 2014-го батьки покликали до себе, і я переїхала до Франції.
– Як обживалася на чужині й у якому віці виїхала з України?
– Ой, спершу плакала й не хотіла їхати взагалі, потім, уже там, дуже сумувала за друзями, бабусею, усім, до чого звикла. Згодом пішла до місцевої школи, вивчала мову, познайомилася з однолітками, словом, звикла. До Франції переїхала, коли мені було п'ятнадцять років.
– Багато дівчаток із самого дитинства мріють стати моделями. Про що мріяла ти?
– Про моделінг у дитинстві навіть не думала, натомість мріяла стати телеведучою і працювати перед камерами. Хоча можна сказати, що частково моя мрія таки здійснилась.
– Як почалася твоя модельна кар’єра?
– Знайома порадила мені спеціальну школу, де я й навчалася кілька місяців, опановуючи ази модельного життя. Були в навчанні й перерви, але це на результат не вплинуло, адже після закінчення школи з’явилося багато пропозицій від різних професійних фотографів.
– Як потрапила на конкурс «Top Modele Europe 2018»?
– Побачила в інтернеті оголошення про набір моделей для участі в конкурсі. Тож відразу заповнила анкету, вказавши в ній усю потрібну інформацію. Вже через деякий час мене запросили на кастинг. Спочатку жорсткий відбір пройшли 800 дівчат із усієї Європи, далі в чвертьфіналі за перемогу боролися 144 красуні, в півфіналі – 51, до фіналу – 10 моделей, уже в ньому – лише 5. Я й увійшла до цієї п’ятірки.
– Чи не було суперництва між дівчатами, бо зазвичай такі конкурси стають для моделей справжніми змаганнями?
– Звісно ж, конкуренція була, адже кожна з нас – красуня, кожна працює в модельному бізнесі. Проте ми одразу домовилися, що не нам вирішувати, хто з нас отримає перемогу. Навіть по завершенні конкурсу з деякими дівчатами дружимо та спілкуємося й досі.
– Які були вимоги в конкурсі?
– Кожна дівчина виходила на дефіле в різному одязі – вечірня сукня, білизна тощо. На ходу, фігуру, вміння себе тримати на подіумі дивилися судді, які й обирали найкращих із-поміж нас. У фіналі дизайнери обирали дівчат, які мали дефілювати в їхніх авторських убраннях. Загалом кожна модель виступала в двох образах, мені випало дефіле в єгипетському стилі та в образі дівчини 70-х, мала дуже стильну сукню й рукавички.
– Що дав тобі конкурс?
– Крім моря емоцій та нових знайомств, маю й низку пропозицій від різних дизайнерів і фотографів, які запрошують на покази та фотосесії, рекламуючи їхні бренди. Також мене запросили виступити на паризькому тижні моди «Fashion Week»
– Хто найбільше підтримував і допомагав?
– Звичайно, найбільшою підтримкою для мене стали мої батьки, які щохвилини були поруч, підказуючи та допомагаючи. Також сприяли й фінансово, адже навіть на початкове модельне портфоліо потрібні кошти.
– Чим займаєшся, окрім модельного бізнесу?
– Здобуваю професію стиліста-перукаря, але все ж моє життя тісно пов’язане з моделінгом, уже 4 чотири роки я співпрацюю з різними фотографами.
– Як це – бути моделлю?
– Це досить важка праця. Спершу ніяк не могла звикнути до напруженого графіка, не все тут так легко, як здавалось. Багато годин роботи перед камерою дуже виснажують. раніше це вимагало неабияких зусиль, але із часом до цього звикла.
– Склався стереотип, що моделі вимучують себе виснажливими дієтами й днями не «вилазять» зі спортзалу. Як ти стежиш за фігурою?
– Щодо дієт, то їм усе, що мені заманеться, а ось після шостої обмежую свій раціон, намагаюсь не вживати занадто жирної, гострої чи смаженої їжі. Спортивний зал відвідую тричі на тиждень, наразі мені цього вистачає. Люблю довше поспати.
– Моделі багато подорожують. А де вже встигла побувати ти?
– Нещодавно працювала у Брюсселі, думаю, всі мої подорожі ще попереду.
– Що найбільше подобається у твоїй роботі?
– Подобається співпрацювати з творчими людьми, позувати перед камерою. Під об’єктивом відчуваю себе впевнено, це мені дійсно дуже подобається.
– Чи навідуєшся до родичів на Городенківщину?
– На жаль, за чотири роки не була в Україні жодного разу, дуже сумую за бабусею, котра мешкає в Чернелиці. Але все ж планую приїхати якнайшвидше, думаю, влітку мені таки вдасться її навідати.
– Які маєш плани на майбутнє?
– У майбутньому хочеться стати відомою моделлю. У найближчих планах – робити все для того, щоб мрія здійснилася.
– Що побажаєш читачам?
– Бажаю вірити в себе, нічого не боятися, ставити перед собою цілі та йти до своєї мети.
Спілкувалася
Любов ЛЕВІНСЬКА.
