29 березня 2024
Пасіка – це стан душі

Пасіка – це стан душі



 

Напередодні Дня пасічника – свята, яке вже 22 роки святкує бджолярська родина, «Край» зустрівся зі знаним у районі пасічником, директо­ром Рашківського НВК Василем Михайлюком, щоб розпитати про особливості бджолиних продуктів і стан бджільництва в Україні загалом


– Скажіть, будь лас­ка, чим є для Вас бджіль­ництво? Це хобі чи ро­бота? І в чому сам фе­номен бджоли?

– Бджільництво не мо­жу назвати захоплен­ням, це більше любов. Уже ба­гато років не пере­стаю дивуватися бджоли­ній сі­м’ї: яка злагодже­ність у стосунках між бджолами! Кожна ма­лень­ка істота знає своє місце в житті, свої обо­в’яз­ки і плани (ближчі й на перспективу). Всі бджо­­ли починають свою трудову діяльність із ниж­ніх чинів і перевіряють себе поступово у всіх ран­гах. Ніхто з них не вимагає особливого по­ло­ження стосовно інших. Це лише в людському суспільстві мож­на стати міністром чи депутатом, не маючи ні знань, ні досвіду роботи. У ви­соко­організованому сус­пільстві небесних комах такий хаос неможливий.

Судіть самі, чому ні­ко­ли блискавка не влучає в ті місця, де живуть бджоли? Чому, незва­жаю­чи на силь­ні морози, бджоли ще за годину до землетрусу у Вірменії покинули свої вулики? Бджоли – то ство­ріння Господа, які пра­цюють на благо людей, не помиш­ляють злого, а при­носять лише користь.

– Як ви стали пасіч­ником? І що для Вас па­сіка сьогодні?

– У моєму роду ніхто цим промислом не зай­мався. Цікавість до бджіл, як і перше кохання, до кожного приходить по-різному. Вперше я покло­нився бджолам у дале­кому 1990 році. А вийшло все якось дуже неспо­дівано. Якось вихідного дня поїхав із тодішнім сільським голо­вою Іва­ном Мадригою на пасіку до свого друга ди­тин­ства Петра Барана з Олієво-Королівки. На де­ре­вах висіло декілька роїв, два з яких він, можна ска­зати, силоміць «подару­вав» нам. Спостерігав, як Петро захоплено вправ­ляється на пасіці, і мені та робота припала до душі. З того часу пізнаю закони існування бджолиної сі­м’ї, наближаюся до при­роди, вчуся слухати та розуміти її.

Пасіка – це найкращий природний профілакторій, де повітря насичене па­хощами меду і квітів, де мені дихається легко й вільно, де все лікує як душу, так і тіло. Тут я знаходжу спокій і відпо­чинок після трудового дня, заряд енер­гії для повсякденних тур­бот.

– Пасіка у Вас досить велика. Як справ­ляє­тесь із такою господар­кою? Мабуть, без до­помо­ги не обходиться.

– Так, звичайно. На відкачуванні меду працює уся сім’я. У повсякденних клопотах допомагає син Богдан. З метою набуття знань і досвіду намагаюсь залучати його до участі в різних семінарах, конфе­ренціях, зустрічах пасіч­ників. Відчутну допомогу влітку маю від онука Ро­мана. Навощування рамок повністю його. Якщо чесно, то роки беруть своє, і часом буває нелегко.

– Що можете сказати про лікувальні влас­ти­вості продуктів бджіль­ництва?

– Щоб відповісти на це питання, не вистачить фор­мату газети. Ми часто навіть не розуміємо цін­ність меду та інших про­дуктів бджільництва. Нав­паки, з радістю купуємо розрекламовані зарубіжні «дива», викладаючи ве­ликі суми. Насправді, здо­ров’я ж наше зовсім поруч – у вулику. Це – маточкове молочко, квітковий пилок, перга, забрус, прополіс, віск, бджолина отрута, під­мор бджіл, трутневий го­могенат, мед.

Якщо говорити коротко, то продукти бджільництва мають антитоксичну, про­тирадіаційну, протиза­па­ль­ну і протипухлинну дію, покращують пам’ять і зір, позитивно впливають на діяльність серця, печінки, нирок, шлунка, серцево-судинної і нервової систем, підвищують розумову й фізичну працездатність, виявляють омо­лод­жу­ва­ль­ну дію і сприяють довго­літтю. Щоправда, не треба забувати про алергію на продукти бджільництва.

– Бджоли – ще й різ­номанітний оздоровчий потен­ціал. Наприклад, нині мод­ними стали оздо­ровчі лежанки з вуликів.

– Більше 10 років тому збудував хатку над ву­ли­ками, в якій інколи сплю – так званий апібудинок чи біовулик. Чим корисний сон на вуликах? Під час такого сну людину лікує сама природа. Вулики – величезне біо­логічне маг­нітне поле, під дією якого відбувається вирівню­ван­ня порушень електро­маг­ніт­ного поля людини. Час­то запитують, які хвороби лікує вулико­терапія. Відпо­відь одно­значна – вона лікує усе. Це ревматичні, дерматоло­гічні, урологічні, гінеколо­гічні та ендокрин­ні хво­роби. Та, передусім, бджо­ли лікують нервову сис­тему, «вирівнюють» біо­по­­ле людини, заряджають енергією, зміцнюють іму­нітет. Ліжко на вуликах – своєрідна біокамера, а звукові коливання – такий собі масажер внутрішніх органів людини. Тому го­дин­­ний відпочинок – це біль­ше за 8-годинний сон.

Окрім того, це ще й аромотерапія. Запахи ме­ду, прополісу, перги, рівно­мірні звуки бджіл заспо­коюють нервову систему, нормалізують кров’яний тиск, стабілізують психо­емо­ційний стан, стимулю­ють роботу серця. А ще інгаляції. Цілий санаторій.

– Із якими проблемами зустрічаються сьогодні наші пасічники?

– По-перше, з кожним роком слабшає медонос­на база. Ще з дитинства згадуються гречані поля, їх духмяні запахи. Кажуть, що невигідно сіяти гречку. Не­що­давно у ЗМІ з’явилося повідомлення, що Україна закуповує у Китаї до 30 тисяч тонн гречаної крупи. Китайцям вигідно, а  Украї­ні – ні. Панівною культурою, на жаль, в Україні стає соя. Думаю, що на державному рівні треба переглянути ставлення до бджіл і такої культури, як гречка. Це оздоровча культура як для грунту, довкілля, так і для людей.

По-друге, велика проб­лема у глобальному погір­шенні екологічної ситуації, в масових обробленнях полів хімікатами. Після таких об­роб­лень погано почувають­ся і люди, й тва­рини. А бджоли просто масово ги­нуть. Знищують тих, від кого значною мірою залежить урожай полів і садів.

Проблему отруєння бджіл піднімав у газеті «Край» 6 червня Роман Дронюк із Новоселівки в матеріалі «Мертві бджоли не гудуть». Проблема за­гиб­лих бджолосімей вияви­лася такою актуальною і болючою, що пасічники кілька разів збиралися на акції протесту біля Вер­ховної Ради. Якщо на най­вищому державному рівні не буде вжито ефективних заходів, ми неодмінно зі­штовх­немося зі ще біль­шими катастрофічними аномаліями.

– Що б Ви хотіли поба­жати пасічникам?

– Зазвичай, пасічникам бажають здорових бджіл і високих медозборів. А ще хочу побажати бути уваж­нішими, добрішими до бджіл.  Головне – не заби­рай­мо від них останнє, нічого не залишивши й не давши. Будьмо щедрими, бо хтось же мусить утри­мувати баланс добра в сус­пільстві.

Юлія МИХАЙЛЮК.
Юлія Михайлюк}
Автор

Юлія Михайлюк