Напередодні Дня пасічника – свята, яке вже 22 роки святкує бджолярська родина, «Край» зустрівся зі знаним у районі пасічником, директором Рашківського НВК Василем Михайлюком, щоб розпитати про особливості бджолиних продуктів і стан бджільництва в Україні загалом
– Скажіть, будь ласка, чим є для Вас бджільництво? Це хобі чи робота? І в чому сам феномен бджоли?
– Бджільництво не можу назвати захопленням, це більше любов. Уже багато років не перестаю дивуватися бджолиній сім’ї: яка злагодженість у стосунках між бджолами! Кожна маленька істота знає своє місце в житті, свої обов’язки і плани (ближчі й на перспективу). Всі бджоли починають свою трудову діяльність із нижніх чинів і перевіряють себе поступово у всіх рангах. Ніхто з них не вимагає особливого положення стосовно інших. Це лише в людському суспільстві можна стати міністром чи депутатом, не маючи ні знань, ні досвіду роботи. У високоорганізованому суспільстві небесних комах такий хаос неможливий.
Судіть самі, чому ніколи блискавка не влучає в ті місця, де живуть бджоли? Чому, незважаючи на сильні морози, бджоли ще за годину до землетрусу у Вірменії покинули свої вулики? Бджоли – то створіння Господа, які працюють на благо людей, не помишляють злого, а приносять лише користь.
– Як ви стали пасічником? І що для Вас пасіка сьогодні?
– У моєму роду ніхто цим промислом не займався. Цікавість до бджіл, як і перше кохання, до кожного приходить по-різному. Вперше я поклонився бджолам у далекому 1990 році. А вийшло все якось дуже несподівано. Якось вихідного дня поїхав із тодішнім сільським головою Іваном Мадригою на пасіку до свого друга дитинства Петра Барана з Олієво-Королівки. На деревах висіло декілька роїв, два з яких він, можна сказати, силоміць «подарував» нам. Спостерігав, як Петро захоплено вправляється на пасіці, і мені та робота припала до душі. З того часу пізнаю закони існування бджолиної сім’ї, наближаюся до природи, вчуся слухати та розуміти її.
Пасіка – це найкращий природний профілакторій, де повітря насичене пахощами меду і квітів, де мені дихається легко й вільно, де все лікує як душу, так і тіло. Тут я знаходжу спокій і відпочинок після трудового дня, заряд енергії для повсякденних турбот.
– Пасіка у Вас досить велика. Як справляєтесь із такою господаркою? Мабуть, без допомоги не обходиться.
– Так, звичайно. На відкачуванні меду працює уся сім’я. У повсякденних клопотах допомагає син Богдан. З метою набуття знань і досвіду намагаюсь залучати його до участі в різних семінарах, конференціях, зустрічах пасічників. Відчутну допомогу влітку маю від онука Романа. Навощування рамок повністю його. Якщо чесно, то роки беруть своє, і часом буває нелегко.
– Що можете сказати про лікувальні властивості продуктів бджільництва?
– Щоб відповісти на це питання, не вистачить формату газети. Ми часто навіть не розуміємо цінність меду та інших продуктів бджільництва. Навпаки, з радістю купуємо розрекламовані зарубіжні «дива», викладаючи великі суми. Насправді, здоров’я ж наше зовсім поруч – у вулику. Це – маточкове молочко, квітковий пилок, перга, забрус, прополіс, віск, бджолина отрута, підмор бджіл, трутневий гомогенат, мед.
Якщо говорити коротко, то продукти бджільництва мають антитоксичну, протирадіаційну, протизапальну і протипухлинну дію, покращують пам’ять і зір, позитивно впливають на діяльність серця, печінки, нирок, шлунка, серцево-судинної і нервової систем, підвищують розумову й фізичну працездатність, виявляють омолоджувальну дію і сприяють довголіттю. Щоправда, не треба забувати про алергію на продукти бджільництва.
– Бджоли – ще й різноманітний оздоровчий потенціал. Наприклад, нині модними стали оздоровчі лежанки з вуликів.
– Більше 10 років тому збудував хатку над вуликами, в якій інколи сплю – так званий апібудинок чи біовулик. Чим корисний сон на вуликах? Під час такого сну людину лікує сама природа. Вулики – величезне біологічне магнітне поле, під дією якого відбувається вирівнювання порушень електромагнітного поля людини. Часто запитують, які хвороби лікує вуликотерапія. Відповідь однозначна – вона лікує усе. Це ревматичні, дерматологічні, урологічні, гінекологічні та ендокринні хвороби. Та, передусім, бджоли лікують нервову систему, «вирівнюють» біополе людини, заряджають енергією, зміцнюють імунітет. Ліжко на вуликах – своєрідна біокамера, а звукові коливання – такий собі масажер внутрішніх органів людини. Тому годинний відпочинок – це більше за 8-годинний сон.
Окрім того, це ще й аромотерапія. Запахи меду, прополісу, перги, рівномірні звуки бджіл заспокоюють нервову систему, нормалізують кров’яний тиск, стабілізують психоемоційний стан, стимулюють роботу серця. А ще інгаляції. Цілий санаторій.
– Із якими проблемами зустрічаються сьогодні наші пасічники?
– По-перше, з кожним роком слабшає медоносна база. Ще з дитинства згадуються гречані поля, їх духмяні запахи. Кажуть, що невигідно сіяти гречку. Нещодавно у ЗМІ з’явилося повідомлення, що Україна закуповує у Китаї до 30 тисяч тонн гречаної крупи. Китайцям вигідно, а Україні – ні. Панівною культурою, на жаль, в Україні стає соя. Думаю, що на державному рівні треба переглянути ставлення до бджіл і такої культури, як гречка. Це оздоровча культура як для грунту, довкілля, так і для людей.
По-друге, велика проблема у глобальному погіршенні екологічної ситуації, в масових обробленнях полів хімікатами. Після таких оброблень погано почуваються і люди, й тварини. А бджоли просто масово гинуть. Знищують тих, від кого значною мірою залежить урожай полів і садів.
Проблему отруєння бджіл піднімав у газеті «Край» 6 червня Роман Дронюк із Новоселівки в матеріалі «Мертві бджоли не гудуть». Проблема загиблих бджолосімей виявилася такою актуальною і болючою, що пасічники кілька разів збиралися на акції протесту біля Верховної Ради. Якщо на найвищому державному рівні не буде вжито ефективних заходів, ми неодмінно зіштовхнемося зі ще більшими катастрофічними аномаліями.
– Що б Ви хотіли побажати пасічникам?
– Зазвичай, пасічникам бажають здорових бджіл і високих медозборів. А ще хочу побажати бути уважнішими, добрішими до бджіл. Головне – не забираймо від них останнє, нічого не залишивши й не давши. Будьмо щедрими, бо хтось же мусить утримувати баланс добра в суспільстві.
Юлія МИХАЙЛЮК.
