Багно телевізора чи Джерело книги?

 

Дивлячись на події навколо, мимоволі ловиш себе на думці, що світ котиться кудись не в тому напрямку. Ввімкнувши телевізор, спостерігаєш лише серіали, політичні ток-шоу і  кілька фільмів, які можна було б подивитись, якби вони не були густо «скроплені» півгодинною рекламою. А вона, своєю чергою, пропонує вам усе – від автомобілів до засобів особистої гігієни! Новини давно вже неможливо дивитись без валідолу, в зоні АТО  знову гинуть наші хлопці, яким би ще жити й жити, і це в наш час, коли оголосили перемир’я, та й взагалі війни ж нема, як кажуть наші владні мужі!

Коли людина при­пи­няє читати, вона пере­стає мислити.

Дідро.

 

Знов у світі новий смертельний вірус починає розго­ра­тись, ліків нема, він вра­жає навіть плід, який ще не народився!  Краї­ною впевнено ходить грип і косить людей від важкої недуги. Між тим, знову десь була помічена дру­жина чи дочка якогось із політиків, чи то сумка за мільйони, чи то машина, вартість якої перевищує бюджет їхньої родини в 15 разів. І знову – хабарі, крадуть, у парламенті  не можуть людську копійку поділити, в дітей заби­рають право безкоштовно харчуватись у школах, а в батьків зарплати врі­зають,  Америку топить, в Ефіопії дощу не було 2 роки… І сидиш, слухаєш це все, вимикаєш теле­візор і хочеться струсити із себе весь той бруд, який на тебе вилився.

Нічого дивного, що в людей різко збільшилась кількість серцево-судин­них захворювань, «по­мо­ло­дшав» інфаркт. Та й узагалі, вчені давно до­ве­ли, що всі хвороби че­рез нер­ви, а як не нер­ву­ватись, коли навколо таке діється?

Відвічний метод за­спо­коєння нервів люди дедалі більше забувають. Це – книга! Читаючи, наприклад, гарний роман, можна простежити, як розпускається чиясь квіт­ка кохання, прожити з цими героями їхні злети і падіння, їхні втрати і над­бання, спостерігати, як ростуть їхні діти, радіти їх здобуткам. Адже людина, яка не читає, проживає одне життя, читач може прожити їх мільйони.

Так, ви маєте повне право зараз округлити очі, мовляв, про що ти, дитинко? І знайти безліч причин та відмовок: з ро­боти змучені прийшли, вечерю треба зготувати, худобу обійти, діти уроки не вчили…  Знаю, в самої дитина мала, але коли ви поробите всю роботу, то все одно  знаходите час подивитись телевізор чи зазирнути в Інтернет. А після перегляду новин спробуйте відкрити книж­ку, цим ви заспокоїте нерви перед сном.

Знаю і таких людей, котрі не можуть змусити себе читати, відразу спати хочеться, нудно стає. Значить, ви читаєте не ту книгу або не в той період часу, адже, як казала письменниця Джоан Роу­лінг, чиї історії про Гаррі Поттера облетіли весь світ і скрізь стали улюб­ле­ними, «якщо ви не лю­бите читати, значить ви просто не знайшли пот­рібну книгу».

Якщо ж таки дослу­хаєтесь до моїх слів, можу дати кілька порад із вибору книги (хоч, зви­чайно, в кожного свій смак). Я б не радила починати відразу з кла­сики, вона для початківця може бути важкуватою, хоча й не вся і не завжди. Мені особисто дуже важ­ко дались «Мертві душі» Гоголя, також я не зро­зуміла Селінджера, те, про що він писав у своєму «Ловці у житі», хоча на його захист скажу, що знаю і людей, яким він дуже сподобався.

Хотіла б звернути осо­бливу увагу на сучасних українських пись­мен­ників, які пишуть чудові, захопливі книжки!

Моя улюблена Ірина Чернова пише свої неза­бутні твори під псев­до­німом Люко Дашвар. Також дуже подобаються мені романи Василя Шкля­ра. Зізнаюсь чесно, почала його читати з по­чуття гордості, адже це саме той письменник, котрий звернувся до Пре­зидента України Віктора Януковича із заявою, у якій просив «врахувати в Указі з нагоди нагород­ження лауреатів Шев­ченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шев­чен­ківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде ук­раї­нофоба Дмитра Табач­ника».  Ще Василя Шкля­ра називають «батьком вкраїнського бест­се­ле­ра», адже всі його твори викликають ажіотаж. Не­можливо не згадати й про Світлану Талан, вона пише свої романи в жанрі «реальні історії», які їй підказує саме життя. Усі її твори на гостросо­ціаль­ну тематику, і неодмінно головною героїнею її істо­рій виступає жінка-ук­раїнка, сильна духом, зворушлива, ніжна, чут­тєва, яка іноді поми­ляє­ться, але її завжди веде за собою кохання: до чоло­віка, до дітей, до Батьків­щини. Дара  Корній, Ірен  Роздобудько, Любко Де­реш, Сергій Жадан, Ок­сана Забужко, Тарас Про­хасько – цей список мож­на довго про­дов­жу­вати, а скільки перлин світової літератури варті вашої уваги! Словом, читати є що, було би бажання. Тим паче, що в нашій бібліо­теці можна знайти твори всіх цих авторів, навіть «ще теп­ленькі» їхні но­винки, що мене дуже тішить.

За часів СРСР побу­тувала думка, що Україна та Росія – найбільш чи­таючі країни світу. Нині цей показник у по­ст­радянсь­ких країнах знач­но зни­зився, тоді як краї­ни «тре­тього світу» нині по­ка­зують чудові ре­зуль­тати.

Україна із «найбільш читаючої країни в світі» зсунулась аж на оди­надцяте місце, взявши курс на європейського аут­сай­дера! Читати зараз стало чомусь не модно. У кра­щому випадку молоді українці дивляться інтер­нет-матеріали, але це, швидше, лише вта­му­вання інформаційного голоду. "В нас виросло покоління, яке не застало навколо себе в жит­тє­вому просторі книг, якщо їх не було в домашній бібліотеці у мами і тата", – говорить відома ук­раїнська письменниця Оксана Забужко.

Прищеплюйте любов до книги дітям, читайте самі, адже як би ви не змушували читати своїх дітей, вони все одно бу­дуть копіювати вас і вашу поведінку!

Любіть книгу, це вона змалку веде вас у світ казок, поповнює слов­никовий запас слів, зго­дом розповідає про при­годи, романи вчать життя.

І, як уже вище від­значалося, книга – чудо­дійне заспокійливе, яке не лише втамує нервову систему, але і збагатить душу, залишивши там добрий слід!

Любов ЛЕВІНСЬКА.